Автор 
Агресивна поведінка підлітків, участь у булінгу чи деструктивних компаніях часто стають шоком для батьків. Як діяти в таких ситуаціях, щоб не зруйнувати довіру та допомогти дитині, розповіла кропивницька психологиня Інга Кузнєцова.
Сигнали, які мають насторожити
За словами фахівчині, підлітки так чи інакше стикаються з проявами жорстокості у школі, на вулиці чи в соцмережах. Однак тривожними є випадки, коли дитина починає копіювати таку поведінку.
- зростання агресивності та дратівливості;
- зневажливий тон у спілкуванні з батьками;
- байдужість до страждань інших;
- замкненість або виклична поведінка;
- участь у підозрілих компаніях.
Варто звертати увагу на контент у соцмережах дитини. Якщо у стрічці часто з’являються ролики, де приниження чи жорстокість подаються як розвага, це привід для розмови.
«Стиснуті кулаки, напружена реакція на зауваження чи друзі, які підбурюють на бійку, – все це привід поговорити з підлітком. За стосунки з дітьми відповідають дорослі», – наголосила психологиня.
Стосунки важливіші за контроль
Попри поширену думку, що підлітки вже не потребують батьків, фахівчиня підкреслює – зв’язок і підтримка залишаються ключовими. Важливо дотримуватися балансу між авторитарністю та надмірною ліберальністю.
Корисно знаходити спільні інтереси, жартувати, проводити час разом, зберігаючи при цьому чіткі межі.
«Підлітки завжди шукають точки дотику. Ловіть моменти, коли дитина готова до діалогу, і використовуйте їх для зміцнення довіри», – порадила Кузнєцова.
Що робити у випадку булінгу
Якщо підліток став жертвою цькування, він не винен – це ознака проблем у колективі. Вирішувати ситуацію мають дорослі, звертаючись до школи чи батьків інших дітей.
Коли ж дитина стала агресором, засуджувати слід не особистість, а конкретний вчинок, з’ясовуючи причини такої поведінки. Часто жорстокість виникає через бажання бути прийнятим або захиститися.
Вплив компанії та сімейної атмосфери
У 12-14 років підлітки активно формують коло спілкування. Важливо, щоб батьки знали про друзів дитини та не обмежувалися критикою. Якщо ж компанія підштовхує до протиправних дій, втручання є обов’язковим – аж до припинення контактів.
Також слід аналізувати атмосферу в родині: якщо жорстокість використовується як форма покарання, дитина може сприймати її як норму.
Коли варто звернутися до психолога
- різкі зміни у поведінці;
- систематичні випадки жорстокості;
- раптові зміни у реакціях та характері.
Батькам варто радитися з учителями, тренерами чи іншими дорослими з оточення дитини, щоб оцінити ситуацію з різних сторін. Якщо підліток відмовляється йти до психолога, можна подати це як прохання допомогти батькам налагодити стосунки.
«Навіть якщо дитина вчинила жорстоко, це не означає, що вона буде такою завжди. Є обставини, які впливають на поведінку. Вірте у свою дитину», – підсумувала Інга Кузнєцова.
Коментарі