Автор 
Українська система номерних знаків — це складний компроміс між національними особливостями та жорсткими міжнародними стандартами. Щоб наші автомобілі могли вільно пересуватися за кордоном, для реєстрації використовують лише 12 літер кирилиці, які мають графічні аналоги в латинській абетці.
Логіка маркування базується на використанні символів А, В, Е, I, К, М, Н, О, Р, С, Т та Х. Перша пара літер завжди вказує на регіон реєстрації, тоді як фінальна серія в кінці таблички слугує для розширення бази номерів у майбутньому. Цікаво, що для причепів обрано «зворотний» принцип — їхні серії починаються з кінця латинського алфавіту, наприклад, ХХ або ХТ, що дозволяє миттєво ідентифікувати тип транспортного засобу.
Сучасна кодифікація, запроваджена у 2004 році, часто здається водіям нелогічною, адже літерні індекси морфологічно не пов’язані з назвами областей. Ситуація ускладнилася наприкінці 2013-го, коли систему вирішили «освіжити», замінивши перші літери в кодах (А на К, В на Н, С на I), при цьому залишивши чинними і старі позначення.
Щоб зрозуміти, звідки приїхало авто, варто орієнтуватися на такий перелік регіональних відповідностей:
- Київ — АА, КА; Київська область — АІ, КІ;
- Вінницька — АВ, КВ; Волинська — АС, КС;
- Дніпропетровська — АЕ, КЕ; Донецька — АН, КН;
- Житомирська — АМ, КМ; Закарпатська — АО, КО;
- Запорізька — АР, КР; Івано-Франківська — АТ, КТ;
- Харківська — АХ, КХ; Одеська — ВН, НН;
- Львівська — ВС, НС; Полтавська — ВІ, НІ;
- Кіровоградська — ВА, НА; Луганська — ВВ, НВ;
- Миколаївська — ВЕ, НЕ; Рівненська — ВК, НК;
- Сумська — ВМ, НМ; Тернопільська — ВО, НО;
- Херсонська — ВТ, НТ; Хмельницька — ВХ, НХ;
- Черкаська — СА, ІА; Чернігівська — СВ, ІВ;
- Чернівецька — СЕ, ІЕ; АР Крим — АК, КК.
Така система, попри свою певну «гібридність», дозволяє українським реєстраційним знакам залишатися прозорими для зчитування як всередині країни, так і за її межами.
Коментарі