Автор 
Для українських захисників, які втратили кінцівки на полі бою, шлях до відновлення починається у реабілітаційному відділенні однієї з лікарень на Кіровоградщині. Тут фахівці допомагають бійцям опанувати мистецтво балансу на протезах, вчать впевнено користуватися милицями та долати перешкоди, які раніше здавалися дріб’язковими. Комплексний підхід включає не лише виснажливі фізичні тренування, а й роботу над дрібною моторикою та психологічну адаптацію.
Завідувачка відділення Алла зазначає, що безпека закладу та персоналу є пріоритетом, тому локацію лікарні не розголошують. Вона наголошує: допомога є цілком безплатною для пацієнтів, адже витрати покриває держава через програму медичних гарантій.
Двері центру відчинені для широкого кола людей. Допомогу тут отримують:
- діти віком від трьох років;
- цивільні мешканці;
- військові та ветерани;
- люди з порушеннями опорно-рухової системи;
- пацієнти з хворобами нервової системи.
Проте існують певні обмеження: фахівці не працюють із травмами рук, за винятком випадків, коли пошкоджені саме нервові закінчення.
Попит на послуги відділення наразі значно перевищує його потужності – стаціонар переповнений на третину. “Черга розписана на місяці вперед”, – пояснює керівниця. Наприклад, у квітні вільні місця з’являються лише на червень, хоча для військових та пацієнтів у гострому стані намагаються знайти можливості для термінового прийому.
Персональний план відновлення та боротьба за кожен рух
Фізична терапевтка Євгенія Шувалова вибудовує стратегію роботи індивідуально для кожного, хто потрапляє до її рук. Головна мета – повернути людині здатність обслуговувати себе у побуті.
Процес трансформації відбувається поступово. Спочатку медики зосереджуються на втамуванні болю та зміцненні м’язів, після чого починається найскладніше – навчання ходьбі з нуля. Більшість пацієнтів стартують у кріслах колісних, потім опановують підпахвові милиці, а згодом переходять на зручніші підлокітні варіанти. Вони вчаться впевнено тримати рівновагу на рівній підлозі та безпечно долати сходи.
Медики не приховують, що технічне оснащення потребує оновлення. Найбільша мрія колективу – сучасні тренажери для пасивної розробки суглобів. Такі апарати критично необхідні для лікування складних контрактур, коли зусиль терапевта недостатньо, щоб розігнути застиглий суглоб.
Паралельно з фізичною терапією в окремому кабінеті триває інша кропітка робота. Ерготерапевтка Віта Неруш допомагає пацієнтам відновити мовлення та дрібну моторику – точні рухи пальців і кистей, які необхідні для звичного життя після важких поранень чи операцій.
Шлях воїна від ампутації до протеза
Військовий Руслан проходить у цьому відділенні вже свій третій етап відновлення. Ногу він втратив у листопаді 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині.
Завдяки підготовці місцевих лікарів та співпраці з центром Superhumans, чоловік уже отримав протез. Зараз він повернувся до лікарні, щоб закріпити навички ходьби та впевнено почуватися на новій “нозі”.
Інший пацієнт, Василь, став жертвою атаки FPV-дрона на Донецькому напрямку в жовтні 2024 року. Удар призвів до ампутації лівої ноги та важкого пошкодження правої, яка спочатку була нерухомою.
“Морально мене тут підтягнули, бо по-іншому тут не можна”, – згадує Василь свій стан на початку 2025 року.
Зараз він готується до майбутнього протезування і розуміє, що для підтримки форми та здоров’я йому доведеться проходити такі курси реабілітації двічі на рік.
Розширення та модернізація стаціонару
Процес оновлення реабілітаційного простору триває вже понад рік. За словами Тамари Сакари, яка очолює місцеве управління охорони здоров’я, у 2025 році вдалося відремонтувати три зали та вбиральні.
Цього року ремонтні роботи продовжаться. У планах – відкриття додаткового залу для фізіотерапії та нових масажних кабінетів. На оновлення приміщень із місцевого бюджету вже спрямували понад три мільйони гривень.
Поки приміщення реконструюють, лікарня продовжує шукати кошти на обладнання. Якщо частину апаратів вдалося отримати від МОЗ та волонтерів, то на спеціальні тренажери для суглобів наразі бракує пів мільйона гривень.
Коментарі