Гіркі звістки з фронту та шпиталів: чотири громади Кіровоградщини втратили своїх синів

Стрічка новин Кіровоградської області знову забарвилася у чорне. Протягом останніх днів Катеринівська, Петрівська, Вільшанська та Новомиргородська громади отримали офіційні підтвердження про смерть та загибель своїх земляків, які до останнього подиху боронили українську землю.

Для деяких родин шлях невідомості тривав роками, завершившись лише зараз результатами ДНК-експертиз та офіційними сповіщеннями з військових частин. Кожна історія — це окремий шлях мужності, від добровольця перших днів вторгнення до досвідченого ветерана.

У Катеринівській громаді готуються до прощання з Миколою Драганом. Чоловік, який більшу частину життя присвятив роботі водієм на рудоуправлінні, змінив кермо вантажівки на службу в артилерійському дивізіоні 54-ї бригади. Його життя обірвалося не від ворожої кулі, а від підступної хвороби — тотальної пневмонії, з якою лікарі Київського військового госпіталю боролися до 13 січня 2026 року.

Зовсім інша доля спіткала Андрія Розкошного з Петрівщини.

Навідник 79-ї десантно-штурмової бригади вважався зниклим безвісти понад півтора року. Лише нещодавно стало відомо:

• Андрій загинув ще 15 травня 2024 року;
• останній бій захисник прийняв біля села Новомихайлівка на Донеччині;
• вдома у селі Зелене на воїна чекали дружина та син.

Страшне підтвердження отримала і Вільшанська громада.

Молодший сержант Сергій Драган, який пройшов пекло Соледара та звільняв Херсонщину, офіційно визнаний загиблим за результатами ДНК-ідентифікації. Його серце зупинилося під час бойового завдання у лютому 2024 року. Поховають воїна у місті Первомайськ, де він жив до війни.

Новомиргородська громада вшановує пам’ять ветерана Геннадія Максимця.

Уродженець Полтавщини, він став невід’ємною частиною місцевої спільноти та мав за плечима значний досвід захисту незалежності України. У місті оголошено День жалоби, а останній спочинок ветеран знайде на Софіївському кладовищі.

Герої не вмирають, доки ми про них пам’ятаємо. Громади закликають жителів долучитися до формування «живих коридорів» пошани, аби гідно провести захисників в останню путь.

Ці втрати нагадують про надвисоку ціну кожного мирного ранку в тилових містах області.Вічна слава та світла пам’ять полеглим воїнам.