Автор 
Монархічні династії сприймають історію не як набір дат, а як особисту біографію. Для шведського короля Карла XVI Густава кожна поразка предків – це живий біль, що передається разом із короною. Як зазначає народний депутат Богдан Яренко, виховання монархів у оточенні портретів попередників формує особливу логіку літочислення, де події трьохсотлітньої давнини мають значення для сучасності.
Україна тривалий час була для Стокгольма символом болючого стратегічного зламу. Історично склалося так, що після катастрофічної поразки під Полтавою вплив Швеції на світовій арені почав стрімко згасати. Доходило до того, що високопосадовці країни запевняли: нога монарха більше ніколи не торкнеться землі, де загинули їхні воїни, попри всі зусилля щодо увіковічення пам’яті полеглих.
Однак крига скресла ще у 2008 році, коли Карл XVI Густав прибув до Києва на запрошення Віктора Ющенка. Це був перший знаковий крок до зміни парадигми. На думку Яременка, тодішній візит був тісно пов’язаний із Помаранчевою революцією, яка сприймалася шведською стороною як шанс покласти край російській політичній домінації на українських територіях — тій самій домінації, що утвердилася після спільної поразки під Полтавою.
Нинішня поява шведського монарха в Україні є ще більш потужним і безапеляційним сигналом для всього світу. Це демонстрація того, що Стокгольм більше не стоїть осторонь, а сприймає нинішню війну як власну битву. Швеція демонструє чіткий намір закрити старі історичні рахунки з Росією та остаточно змінити баланс сил, який був порушений століття тому.
Україна має свої фундаментальні причини боротися за виживання та перемогу над агресором. Але підтримка з боку європейської монархії додає цьому протистоянню особливого символізму. Адже сьогодні важливо не лише відстояти незалежність, а й зробити так, щоб перед шведським Королем “не було невдобно” за спільні зусилля.
Коментарі