Молитва замість бенкетів: священник ПЦУ закликав відмовитися від язичницьких обрядів на цвинтарях

Для багатьох українців відвідування кладовищ на Проводи перетворюється на справжні застілля біля могил. Проте представники духовенства наголошують: такі звичаї не мають нічого спільного з православною вірою, а поводитися у місцях спочинку варто стримано.

Настоятель Храму Святителя Тарасія Константинопольського ПЦУ Іван Бобик у коментарі для медіа пояснив, чому звичка “частувати” померлих є хибною. За його словами, традиція приносити на цвинтар їжу та алкоголь є відгомоном радянського минулого та давніх дохристиянських вірувань.

Кожного разу після Великодня тисячі людей прямують до родичів на цвинтарі. Це час вшанування пам’яті, проте нерідко поминання перетворюється на звичайнісінький пікнік із пасками та спиртним.

Багато хто переконаний, що померлі потребують “гостинців”, тому залишають на надгробках крашанки чи чарки з горілкою. Священник називає це марною тратою часу та ресурсів.

Настоятель підкреслює, що подібні “бенкети” – це типові язичницькі тризни, які лише маскуються під християнське свято. Вони не приносять жодної духовної користі ані живим, ані спочилим.

«Це є неприйнятним. Це, знаєте, такі Язичницькі тризни», — наголосив Бобик.

Отець Іван зауважує, що ці ритуали активно відроджувалися саме в радянську епоху, штучно витісняючи справжню релігійну суть поминальних днів. Християнство не передбачає розпивання алкоголю на могилах.

Бенкетування чи влаштування обідів посеред кладовища – це помилка. Настоятель констатує: жодної благодаті від таких дій не буде.

Кладовище – це територія спокою, а не майданчик для пікніків. Залишати продукти на могилах недоречно, а збирати їх звідти іншим людям – навіть небезпечно.

Замість того, щоб кидати їжу на землю, священнослужитель радить віддати її тим, хто голодує. Така благодійність буде значно ціннішою перед Богом.

Також священник застерігає: продукти, що лежать під відкритим небом, швидко псуються. Вживання таких “гостинців” може призвести до серйозних отруєнь.

Окрім харчів, під заборону ПЦУ потрапляє і пластиковий декор. Штучні вінки лише засмічують довкілля, тоді як церква закликає до живої пам’яті.

Найкращий спосіб прикрасити могилу – посадити газонну траву або принести живі квіти. Це виглядає естетично та відповідає християнській етиці.

Підсумовуючи, священник наполягає: поминання не потребує ні пластику, ні кошиків із їжею. Головне відбувається на рівні душі.

Правила поминання у дні після Пасхи

Оскільки застілля на цвинтарі – це язичництво, церква пропонує вірянам альтернативний, правильний алгоритм дій під час відвідин родичів:

• прийти з хорошим настроєм після богослужіння в храмі;
• привітатися зі спочилими – сказати до них: “Христос Воскрес!”;
• запалити свічку чи лампаду (важливий саме “живий” вогонь);
• прочитати молитву (помолитися за померлих);
• поділитися з ними радістю Світлого Христового Воскресіння;
• побажати душам Царства небесного;
• згадати про ті чи інші добрі події з життя померлого (або померлих).

Духовна підтримка померлих полягає у зверненні до Творця. Достатньо прочитати “Отче наш” або звернутися до слів 90-го псалма.

Також можна використовувати лаконічну формулу молитви про упокій душі, просячи прощення гріхів та вічну пам’ять для раба Божого.

За словами отця Івана, саме таке щире молитовне слово, а не накритий стіл, є справжньою допомогою для тих, хто відійшов у вічність.