Життя на межі: як на Кіровоградщині підтримують людей із туберкульозом

У Кіровоградській області соціальні працівники допомагають людям, які борються з туберкульозом. Супровід включає контроль лікування та підтримку пацієнтів у складних життєвих обставинах.

БО «100 відсотків життя. Кропивницький» вже двадцять років працює з хворими на туберкульоз. Їхня мета – не просто нагляд, а реальна допомога, яка робить лікування ефективним і безпечним для оточуючих.

Дмитро: «Я не хотів лікувати туберкульоз»

39-річний Дмитро (ім’я змінено) вдруге зіткнувся з туберкульозом. Він живе сам, має ВІЛ та отримує замісну підтримувальну терапію (ЗПТ). Перший раз хворів у 2022 році, а після рецидиву спосіб життя не змінився – лікування здавалося йому зайвим клопотом.

Саме тоді Дмитро потрапив під супровід БО «100 відсотків життя. Кропивницький». Соціальна працівниця контролювала прийом ліків і нагадувала про обстеження.

“Здавалося, це було дуже довге лікування. Хоча схема була розписана на пів року. Кожен день я переймалася, чи він випив ліки, чи не забув про обстеження. Забував, тому доводилося нагадувати. А коли він пройшов лікування, на контрольне обстеження доставляла особисто. Він відмовлявся йти до лікарні. Довелося винаймати машину і стояти поруч з Дмитром. Коли сказали, що він вилікував туберкульоз, я відчула полегшення. Для нього важливіше було отримати ЗПТ, ніж протитуберкульозні препарати. Та нам важливо було довести лікування до завершення, щоб він не наражав на небезпеку інших людей”,

– розповідає Світлана Дем’яненко, соціальна працівниця проєкту, підтриманого Глобальним фондом.

Оксана: «Я хочу жити…»

45-річна Оксана (ім’я змінено) хворіє на туберкульоз кісток і має ВІЛ. Вона живе з мамою та дітьми. Раніше пропускала прийом АРТ-препаратів і вела асоціальний спосіб життя.

Все почалося з падіння весною, після якого Оксана не могла самостійно піднятися. Обстеження підтвердило діагноз – туберкульоз кісток. Жінку направили на стаціонарне лікування, а потім перевели на амбулаторне.

Протягом півроку вона перебуває під ДОТ-супроводом:

“Я щоденно доставляю ліки додому. Під час консультацій формувалася прихильність до лікування. Вона приймала таблетки, хоча самостійно пересуватися не могла. Вона продовжувала лікування”,

– розповідає Наталія Єгорова, соціальна працівниця проєкту.

Зараз Оксана помітно прогресує. Вона сидить у інвалідному візку, намагається стати на ноги. Медичні працівники оцінюють її стан позитивно, а соціальна підтримка триває – щоденна доставка ліків і консультації. Крім того, пацієнтка отримує щомісячні мотиваційні сертифікати на продукти харчування. Лікування продовжиться до лютого, потім планується СКТ.

“Я змінила своє ставлення до життя. Хочу жити. Одужати. І просто ходити містом самостійно. Зараз продовжую лікування. Мені непросто, та з підтримкою відчуваю, що все зможу”,

Микола Іванович: «Я вилікував туберкульоз»

50-річний Микола Іванович (ім’я змінено) спершу не вірив у власне одужання. Він живе сам, офіційно працює і раніше рідко хворів. Навесні з’явилася слабкість, кашель, підвищена температура. Лікував простуду, але симптоми не зникали. Після огляду у сімейного лікаря пройшов обстеження і дізнався – туберкульоз.

“Де він міг взятися, досі не знаю. Живу нормально, шкідливих звичок не маю. Мабуть, ослаб імунітет, і десь підхопив хворобу”,

Йому призначили схему протитуберкульозних препаратів. Підтримка БО «100 відсотків життя. Кропивницький» включала мотиваційні сертифікати на продукти та поповнення рахунку на телефоні для відеопідтвердження прийому ліків.

“Після кількох консультацій у чоловіка сформувалася прихильність до лікування. Він відразу почав прийом ліків, бо прагнув одужати”,

Через чотири місяці обстеження показало, що у легенях ще спостерігаються зміни, тому лікування продовжили на два місяці. Наприкінці листопада Микола Іванович завершив терапію.

“Повторно пройшов обстеження і нарешті почув, що здоровий. Самопочуття значно краще. У мене немає рідних, та соціальна працівниця підтримала, коли було складно”,

Що варто знати про туберкульоз

Туберкульоз передається повітряно-крапельним шляхом – через кашель, чхання, розмову інфікованої людини. Не передається через рукостискання, посуд, їжу або воду. Лікування в Україні безкоштовне.

Симптоми, на які варто звертати увагу: