Від Харкова до Кропивницького: історія баскетболістки, яка почала все спочатку

Олександра Колесніченко — колишня членкиня національної збірної України з баскетболу та тренерка, яка через війну переїхала з Харкова до Кропивницького. Там вона відновила своє професійне життя, тепер навчає дітей у дитячо-юнацькій спортивній школі №4.

З дитинства у збірній

“Мені важко згадувати події, які відбувались на початку повномасштабного вторгнення, тоді я погано себе почувала і постійно приймала ліки проти стресу”, — ділиться Олександра.

Вона народилася та виросла в Харкові, у районі Салтівки, який став одним із перших об’єктів атак російських військ на початку 2022 року. Родині довелося евакуюватися — спочатку в Харківську область, а згодом у Кропивницький, де мешкали батьки чоловіка.

З 14 років Олександра грала у збірній України з баскетболу. Вона відвідала багато європейських країн та навіть США.

Кар’єра, яка змінилася через травму

У 2022 році Колесніченко завершила професійну спортивну кар’єру через травму коліна. Вона почала тренувати дітей — спершу у Харкові, а потім у Кропивницькому.

“У Кропивницькому баскетбол стрімко почав розвиватися. Харків, звичайно, на голову вищий, але й тут цей вид спорту набирає популярності”, — розповідає вона.

Олександра тренує дітей 2009 року народження. У її командах лише одна дівчинка, але це не заважає захоплено працювати.

Травма коліна, отримана десять років тому у Франції, стала причиною завершення кар’єри. “Мене невдало прооперували, потім ще раз в Україні. Коліно оперували шість разів. Якби не травма, я б і досі грала”, — зізнається вона.

Висота не головне

Олександра має зріст 192 сантиметри. Її батьки теж високі — мама 182, тато два метри. Вона впевнена, що в баскетболі потрібні всі — і маленькі, і середні, і високі.

“Я грала на позиції центрового, але в команді є також розігрувачі та форварди. Беремо всіх охочих, не зважаючи на зріст”, — пояснює тренерка.

Мама Олександри була її першою тренеркою та зібрала команду дітей її віку, з якою вони ставали чемпіонами та срібними призерами України.

Нові виклики та мрії

Війна змінила життя Олександри — вона залишила рідне місто, знайшла нову роботу та друзів у Кропивницькому. “Інколи думаю, чим би ще могла займатися. Мабуть, могла б стати дизайнеркою одягу для високих дівчат. Це ніша, яка в Україні порожня”, — розмірковує вона.

Сьогодні її головна мрія — закінчення війни. “Щоб усі люди могли мирно жити, дихати, мріяти і не боятися за своє життя та життя близьких”, — додає Колесніченко.

Баскетбол для Олександри залишився не лише професією, а й сенсом життя. Вона продовжує виховувати нове покоління спортсменів і надихає дітей, які тільки починають свій шлях на паркеті.