21 день коми: Як батько з Кіровоградщини виходжує сина після важкого поранення

34-річний Олексій Боркута з Кіровоградщини став героєм не тільки на полі бою, а й у боротьбі за власне життя після страшного поранення. Міна, що розірвалась за півтора метра від нього, змінила його долю. Два роки після трагедії батько Олексія, Віктор, докладає усіх зусиль, щоб допомогти синові повернутися до нормального життя.

У 2024 році Олексій отримав важке поранення на фронті. Вибух міни, скинутої дроновою атакою, розірвався за лічені метри від нього. Осколки пробили череп, груди, щоку та плече, спричинивши параліч лівої частини тіла. Після 21 дня у комі, він почав повільно відновлюватися. Олексію навіть довелося навчитися ходити знову, виконуючи щоденні вправи для рук і ніг, а також цитуючи вірші для відновлення мовлення.

“Він з таким пораненням мав би лежати, але дивіться, він ходить і говорить. Це диво”, — розповідає батько Олексія, Віктор Боркута.

Вже понад рік Олексій знаходиться вдома, де його батько щодня проводить масажі і вправи. Віктор не лише підтримує морально, але й фізично допомагає сину, виготовляючи тренажери для розвитку рухливості. З того часу, як Олексій не міг навіть сидіти, він вже здатний повністю присідати, що стало справжнім досягненням.

За рекомендацією лікарів, Олексій щодня виконує вправи для відновлення рухливості рук, шиї та міміки, а також тренує пам’ять, цитуючи вірші. Проте найбільші проблеми залишаються з відновленням зору й моторики через пошкоджені нерви, а також функцією сльозоутворення, оскільки вибух осколком перебив відповідні нервові канали.

“Нашої заслуги в тім не бачу, але ми робимо все можливе”, — каже Олексій, цитуючи вірш Василя Симоненка.

Після поранення Олексій переніс чотири операції, але це не все. Він і його батько стикаються з великою кількістю труднощів, зокрема бюрократичними. Наразі Олексій не отримав статусу інваліда війни, що ускладнює доступ до потрібної допомоги та реабілітації. Крім того, вже рік не виплачуються лікарняні, а необхідне посвідчення для реабілітаційних центрів також не отримано.

Віктор Боркута зазначає: «Ми б поїхали в реабілітаційний центр у Львів, але без статусу інваліда внаслідок війни нас не приймуть». Попри ці перешкоди, родина намагається покращити умови життя. Віктор, як будівельник, самостійно ремонтує їхній будинок — зараз вони працюють над облаштуванням ванної та туалету.

Олексій мріє повернутися до нормального життя, як до війни. Він і його батько не зупиняються перед труднощами. Щоденні тренування, фізіотерапія та стійкість родини допомагають йому наближатися до цієї мети. Олексій вже самостійно виходить на прогулянки і радіє кожному кроку.

Попри всі труднощі, на Кіровоградщині живе приклад справжнього героїзму та непереможної волі. Олексій та Віктор Боркути — це не просто історія відновлення, а приклад того, як сила духу і підтримка близьких здатні перемогти навіть найважчі випробування.